НСЗШ
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Історія ШколиЗ печаттю Франкового духу
(з історії школи) Будущина корінням своїм У мальовничій долині , між двома відрогами Карпат, немов у різьбленій колисці, квітучою гірляндою розкинулось велике старовинне село Нагуєвичі, згадку про яке знаходимо у «Книзі ревізій Перемишльської землі» за 1692 р. О, земле віщого Франка, На малій батьківщині Каменяра ніколи не бракувало розумних і обдарованих, кмітливих і працьовитих людей. Цим вони завдячують школі. Перша документальна згадка про парафіяльну школу в нашому селі датується 1726 роком. У 1818 році закладено тривіальну школу у Нагуєвичах. Вона була заснована на місці парафіяльної біля монастиря отців Василіан, який, мабуть, спалили татари десь наприкінці ХУІІ ст. Спочатку вона була двокласовою, навчання тривало 5 років. Учителям таких шкіл встановлювали 250 флоринів річної платні, надавали безплатне помешкання в шкільному будинку, паливо, обслугу ; присвоювали титул магістра і визнавали їх чиновниками ІХ та Х рангу.Школою була звичайна селянська хата, яка стояла недалеко від горішньої церкви, майже під горою Діл. Рівень навчання був невисоким. Освіта і далі перебувала в руках духовних осіб. Дітей вчили читанню, письму, катехизму та церковного співу. Іван Франко в цій школі не вчився, бо вона була далеко від Слободи, де він жив. Хатина під Ділом, де навчалися діти, була вже старою, тому її розібрали на опалення двох будинків у центрі села, до яких перенесено навчання. До нашого часу зберігся один з них, у ньому багато років була швейна майстерня, а тепер ветеринарний пункт. Школа стала чотирикласною. Вагомий слід у виховання юних нагуєвичан залишив вчитель, магістр Тимофій Петрика. У 1836 році у школі навчалося 53 учні. Учитель мав гарний авторитет серед односельчан. У 1846 р. переробив народну «Пісню про комара». Вона була опублікована в 1851 р.(після смерті вчителя) в «Зорі Галицькій». У цьому ж році у віденському «Віснику була опублікована поезія Т.Петрики «Смерть на празнику» а у 1870-1871 рр. у львівській газеті «Учитель» виходять друком кілька його педагогічних статей. Працював учителем у 1853-1860 рр. відомий на той час літератор, граматист, публіцист, педагог Йосиф Левицький. 27 серпня 1856 р. він охрестив новонародженого Івана Франка, про що власноручно зробив запис у метричній книзі. Він автор першої друкованої в Галичині граматики укр. м.(1834). У «Хрестоматії», доданій до неї, Левицький вмістив уривки з «Енеїди» Котляревського. Ініціатор першого галицько-руського світу, автор статей з історії літератури, учасник І з’їзду діячів освіти і культури у Львові 31 жовтня 1848 р. Активний захисник руської мови. Перед І світовою війною і під час неї директорами школи були Корнелій Камінський (1913-1914 рр.) і Ян Німентовський (1915-1918 рр.). Увагу приділяли вивченню церковнослов’янської мови і церковного співу, але свідоцтво за 1915 рік виписане українською мовою, і в ньому були такі предмети : поведінка, релігія, читання українською мовою і німецька мова. Ян Німентовський, поляк, був чоловіком української поетеси, сучасниці Івана Франка Уляни Кравченко. У 1918-1919 н.р. Нагуєвицька школа стала «вселюдською» : було заведено загальний обов’язок, що кожна дитина мусіла йти до школи. Українська мова стала обов’язковою, а німецьку усунуто. Маленькі нагуєвичани потягнулись до знань. Учителі мали можливість використовувати матеріали та рекомендації газети «Наша школа», яка виходила в Дрогобичі. У селі активно працювала «Просвіта», яка поширювала часописи «Діло», «Українське слово», «Стрілець», «Дрогобицький листок». У 30-тих роках у селі вже була семикласна школа, навчальний рік тривав з вересня до кінця травня. Всі предмети викладалися польсько-«руською». Уроки проводились в авторитарному стилі, домінував комбінований. Вчителі часто використовували фізичні покарання : шмагали тростиною по руках, били лінійкою по долонях. Дітей вчили ощадливості : була ощадна дитяча каса.З українських свят відзначалося свято Матері у першу неділю травня . Не проводились виховні заходи ні польського, ні українського характеру. Концерти проходили виключно польською мовою. Історія Нагуєвицької школи – це насамперед історія її славетного вчительства. У зв’язку з подіями вересня 1939 року навчальний рік у Нагуєвицькій семирічній школі почався з 1 жовтня. Діти почали навчатися рідною мовою. Школа стала називатися неповно-середньою. Почалося ідеологічне, атеїстичне, прокомуністичне виховання дітей та вчителів.Після виходу К.Камінського на пенсію директором школи став уродженець села Михайло Дрогобицький, який вихований був у заможній сімї прогресивних , відданих справі визволення України людей. У Дрогобицькій гімназії став пластуном. Зустрічався з Франком. Учився у Львівському університеті. Брав участь у похороні Каменяра. Ніс труну з тілом поета. М.Дрогобицький був активним членом «Просвіти», учасником всіх заходів вшанування пам’яті Каменяра. 24 червня 1940 р. в газеті «Вільна Україна» він опублікував спогад «На все життя», де розповів про свої зустрічі з І.Франком. Односельчани згадують його як розумного керівника і доброго вчителя, який своє коротке життя присвятив служінню України. Добрими, мудрими і водночас вимогливими були тодішні вчителі Гонората Винницька, Кароліна Камінська, Євгенія Єднака. Зараз у школі трудяться талановиті і творчі вчителі, вчителі вищої категорії Підбузька С.І., Глинка І.Й., Корч І.М., Стельмах М.П., Шумеляк Л.М., Чапля Г.М., Федьків О.В., Лихтей М.Б., Чапля Т.М., Олійник М.Й., Чабан С.М., Чапля І.І., Мілєва Л.С. У своїй роботі педколектив Нагуєвицької СЗШ І-ІІІ ст. намагається втілювати поради і думки І.Я.Франка. Педагогічна проблема школи відображає особливість виховного простору – місце народження славетного сина України – Івана Франка : «Використання творчої спадщини І.Франка з метою виховання любові до рідного краю , рідної мови на уроках з основ наук та в позакласній роботі». Розроблено програму з франкознавства. Школа співпрацює з меморіальним музеєм І.Франка в селі Нагуєвичі, з Дрогобицьким університетом. Гордістю школи є її випускники, серед них : лауреат Шевченківської премії Галина Пагутяк, депутат районної ради, член опікунської ради школи Чапля М.Ф., начальник МРЕВ Чапля І.Ф., директор Червоноградського гірничого технікуму Сольвар Л.М., художники Микитич Л.М. та Волох М. та багато інших. |
Пошук
Категорії розділу
Архів записів
Друзі сайту
|
||||