Вівторок, 19.03.2024, 08:14
Вітаю Вас Гість | RSS

Нагуєвицька СЗШ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія Школи

З печаттю Франкового духу
(з історії школи)

Будущина корінням своїм
завжди стоїть у минувшині…
Іван Франко

     У мальовничій долині , між двома відрогами Карпат, немов у різьбленій колисці, квітучою гірляндою розкинулось велике старовинне село Нагуєвичі, згадку про яке знаходимо у «Книзі ревізій Перемишльської землі» за 1692 р.
     Та не тільки красою і природними багатствами славиться наше село. Воно – колиска Франкового генія.
Нагуєвичі… і в пам’яті відразу постає ім’я великого поета, вченого, нашого Мойсея – Івана Яковича Франка, і величаво звучать слова :

О, земле віщого Франка,
Підгір’я величаве

     На малій батьківщині Каменяра ніколи не бракувало розумних і обдарованих, кмітливих і працьовитих людей. Цим вони завдячують школі. Перша документальна згадка про парафіяльну школу в нашому селі датується 1726 роком. У 1818 році закладено тривіальну школу у Нагуєвичах. Вона була заснована на місці парафіяльної біля монастиря отців Василіан, який, мабуть, спалили татари десь наприкінці ХУІІ ст. Спочатку вона була двокласовою, навчання тривало 5 років. Учителям таких шкіл встановлювали 250 флоринів річної платні, надавали безплатне помешкання в шкільному будинку, паливо, обслугу ; присвоювали титул магістра і визнавали їх чиновниками ІХ та Х рангу.Школою була звичайна селянська хата, яка стояла недалеко від горішньої церкви, майже під горою Діл. Рівень навчання був невисоким. Освіта і далі перебувала в руках духовних осіб. Дітей вчили читанню, письму, катехизму та церковного співу.

     Іван Франко в цій школі не вчився, бо вона була далеко від Слободи, де він жив. Хатина під Ділом, де навчалися діти, була вже старою, тому її розібрали на опалення двох будинків у центрі села, до яких перенесено навчання. До нашого часу зберігся один з них, у ньому багато років була швейна майстерня, а тепер ветеринарний пункт. Школа стала чотирикласною.
Вчили українською мовою. Учні писали крейдою на дощечках з червоними лініями. Підручників майже не було.
Школу відвідувало 60-70 дітей.

    Вагомий слід у виховання юних нагуєвичан залишив вчитель, магістр Тимофій Петрика. У 1836 році у школі навчалося 53 учні. Учитель мав гарний авторитет серед односельчан. У 1846 р. переробив народну «Пісню про комара». Вона була опублікована в 1851 р.(після смерті вчителя) в «Зорі Галицькій». У цьому ж році у віденському «Віснику була опублікована поезія Т.Петрики «Смерть на празнику» а у 1870-1871 рр. у львівській газеті «Учитель» виходять друком кілька його педагогічних статей. Працював учителем у 1853-1860 рр. відомий на той час літератор, граматист, публіцист, педагог Йосиф Левицький. 27 серпня 1856 р. він охрестив новонародженого Івана Франка, про що власноручно зробив запис у метричній книзі. Він автор першої друкованої в Галичині граматики укр. м.(1834). У «Хрестоматії», доданій до неї, Левицький вмістив уривки з «Енеїди» Котляревського. Ініціатор першого галицько-руського світу, автор статей з історії літератури, учасник І з’їзду діячів освіти і культури у Львові 31 жовтня 1848 р. Активний захисник руської мови.

     Перед І світовою війною і під час неї директорами школи були Корнелій Камінський (1913-1914 рр.) і Ян Німентовський (1915-1918 рр.). Увагу приділяли вивченню церковнослов’янської мови і церковного співу, але свідоцтво за 1915 рік виписане українською мовою, і в ньому були такі предмети : поведінка, релігія, читання українською мовою і німецька мова. Ян Німентовський, поляк, був чоловіком української поетеси, сучасниці Івана Франка Уляни Кравченко. У 1918-1919 н.р. Нагуєвицька школа стала «вселюдською» : було заведено загальний обов’язок, що кожна дитина мусіла йти до школи. Українська мова стала обов’язковою, а німецьку усунуто. Маленькі нагуєвичани потягнулись до знань. Учителі мали можливість використовувати матеріали та рекомендації газети «Наша школа», яка виходила в Дрогобичі. У селі активно працювала «Просвіта», яка поширювала часописи «Діло», «Українське слово», «Стрілець», «Дрогобицький листок».
Велику допомогу школі в Нагуєвичах надавала Дрогобицька окружна шкільна рада, яку очолював інспектор Іван Ліщинський.
У часи польської окупації постійно тривала боротьба за право навчати учнів рідною українською мовою. Якщо у 1921-1922 н. р. в краї було 2426 українських шкіл, то в 1927-1928 н. р. їх залишилося 745, 1939 – 200.

     У 30-тих роках у селі вже була семикласна школа, навчальний рік тривав з вересня до кінця травня. Всі предмети викладалися польсько-«руською». Уроки проводились в авторитарному стилі, домінував комбінований. Вчителі часто використовували фізичні покарання : шмагали тростиною по руках, били лінійкою по долонях. Дітей вчили ощадливості : була ощадна дитяча каса.З українських свят відзначалося свято Матері у першу неділю травня . Не проводились виховні заходи ні польського, ні українського характеру. Концерти проходили виключно польською мовою.

     Історія Нагуєвицької школи – це насамперед історія її славетного вчительства.
Найдовше директором школи був Корнелій Камінський (1913-1914 , 1918-1939). Під час першої світової війни потрапив у полон, у якому провів 4 роки. Після закінчення війни повернувся у Нагуєвичі. Був вмілим керівником. Дбав про здібних учнів. І вчителі, і учні користувалися багатою українською бібліотекою Камінського, який виписував газету «Діло», «Сільський господар» та інші видання. Директор писав хроніку села, яку продовжила його дружина, і яка до 1944 р. зберігалася в школі. З 1928 р. Камінський почав роботу по підготовці будівництва нової школи. У 1932 році було створено комітет по будівництву. Ініціативу підтримав і надав велику допомогу війт села Василь Твердовський. Головним будівничим став відомий майстер з Вацевич Микола Чаповський. Спланували школу на 9 кімнат, кабінет директора та учительську. Всі класи були великими й світлими, вікнами до сонця. Кошти збирали усім селом. Прекрасна двоповерхова будівля була закінчена у 1934 році. Вітаючи присутніх на відкритті односельчан К.Камінський сказав : «Ця школа – підсумок важкої праці всієї нагуєвицької громади. Власним коштом , власною силою і волею ми зробили школу, якій немає рівних на Дрогобиччині».    Велику роботу проводив у селі гурток «Рідна школа», який був зареєстрований 23 квітня 1934 р. Цей гурток організував дитячий садок у 1937-1938 рр., у яких перебувало 30 дітей.

     У зв’язку з подіями вересня 1939 року навчальний рік у Нагуєвицькій семирічній школі почався з 1 жовтня. Діти почали навчатися рідною мовою. Школа стала називатися неповно-середньою. Почалося ідеологічне, атеїстичне, прокомуністичне виховання дітей та вчителів.Після виходу К.Камінського на пенсію директором школи став уродженець села Михайло Дрогобицький, який вихований був у заможній сімї прогресивних , відданих справі визволення України людей. У Дрогобицькій гімназії став пластуном. Зустрічався з Франком. Учився у Львівському університеті. Брав участь у похороні Каменяра. Ніс труну з тілом поета. М.Дрогобицький був активним членом «Просвіти», учасником всіх заходів вшанування пам’яті Каменяра. 24 червня 1940 р. в газеті «Вільна Україна» він опублікував спогад «На все життя», де розповів про свої зустрічі з І.Франком. Односельчани згадують його як розумного керівника і доброго вчителя, який своє коротке життя присвятив служінню України. Добрими, мудрими і водночас вимогливими були тодішні вчителі Гонората Винницька, Кароліна Камінська, Євгенія Єднака.
Однак спокійна, мирна і творча праця тривала недовго.
     З осені 1939 по 29 червня 1941 р. кати НКВД знищили десятки тисяч галичан. В історії Нагуєвич, мабуть, немає трагічніших днів за ті, що пережило село наприкінці червня 1941 р. В ніч з 25 на 26 червня 1941 р. були замордовані разом з іншими односельцями К.Камінський та М.Дрогобицький. Серед замучених НКВД у Дрогобичі було ідентифіковано труп вчителя з Нагуєвич Івана Огородніка. Під час німецької окупації у Нагуєвичах продовжувала існувати семирічка. Звичайно, змінилися програми викладання, відновлено уроки релігії, введено вивчення німецької мови. У школі на той час училося 300 дітей. До 1941 року в селі поруч з українцями, училися євреї : Еліаз Мендель, Яків Бергер, Еліаз Бергер, Абрагам Брінгс, Йона Зільберг та інші. Вони загинули у концтаборах. Були також і поляки (Тадеуш Крохмальський, Генріх Шабовський, Йосип Свіца, Григорій Шпірала, Казимір Напюра). Більшість з них виїхала до Польщі. З випускників тих часів можна згадати Степана Добрянського. Він в 1942 р. закінчив школу, у 1948 – Бориславське педучилище, а потім Львівський університет. У 1956-1989 рр. працював директором Волощанської восьмирічної школи. Директором школи працював Волох Степан (1941-1951). Він викладав історію, був людиною інтелігентною. Одного загарбника змінював інший, але школа жила і робила свою справу.
     У 1949 році стараннями громадськості Нагуєвич школа стала середньою. У 1952 році першими випускниками середньої школи стали : Лев Логин, Василь Лялюк, Орест Турин, Богдан Даньків, Михайло Підбузький , Марія Задорожна, Катерина Дрогобицька, Марія Кобилецька, Євгенія Чапля, Ганна Гаврилик, Марія Твердовська, Степанія Чапля, Марія Гром, Володимир Решетар, Ганна Лазорчин, Степан Винницький, Ізабелла Костовська, Гонората Тимишин, Анастасія Леськів, Богдан Добрянський, Іван Твердовський, Лев Городиський, Костянтин Даньків. У 1951-1957 рр. директором школи був Старовойт Степан Прокопович. Учасник ІІ світової . Приїхав із Східної України. Гарно ставився до учнів і вчителів, посадив шкільний сад, був справедливим, відстоював селянських дітей. У 1957 р. його обрали головою колгоспу ім. І .Франка. Про вчителів того часу перша випускниця школи і перша золота медалістка Гром Ганна згадує : «Це була молода кагорта мудрих, здібних педагогів, що завоювали учнівську повагу своїми знаннями і невтомною працею». Збереглося групове фото вчителів Нагуєвицької школи з директором С.Волохом. На ньому вчителі : Гонората Винницька, Євгенія Єднака, Ярослава Добрянська, Іван Тимишин, Феодосія Коваль та інші.  Досвідчені вчителі давали уроки високої якості. Про це свідчить один з наказів по Підбузькому райвно № 501 від 05.11.1948 р. У ньому відзначалося, що класовод Камінська Кароліна Володимирівна «своєю майстерністю давала найкращої якості уроки». У наказовій частині написано : «Камінську К.В. преміювати взуттям»
1 вересня 1971 року у зв’язку з аварійністю приміщення (збуд.1934 р.) школа перейшла в навчальний корпус школи-інтернату .Л.Й. Ліщинський працював директором школи з 1969 по 1973 р. Багаторічний завідуючий методкабінетом райво, створив музей історії вчительства та освіти Дрогобиччини. З 18 лютого 1975 р. по 24 серпня 1979 р. директором школи працював Чабан В.А. Випускник Львівського університету, завідувач відділу освіти Жидачівського та Миколаївського районів. Відмінник народної освіти, нагороджений грамотами МО.
«З людьми і для людей», - ці слова І.Франка повністю характеризують і Гром Г.П. – франкознавця , дослідника історії рідного села, автора книг «Нагуєвичі» і «Франкові Нагуєвичі». Перша золота медалістка школи (1952 р.) У 1961-1988 рр. працювала вчителем української мови і літератури. Відмінник народної освіти та «вчитель-методист». Талановита, закохана в українську словесність і рідний край.
У 1979-1988 рр. директором школи працювала Хомічак Надія Михайлівна, а у 1988-1993 рр. Баган Я.М., при якому у 1990 р. розпочалося будівництво нової школи. У 1993 р школу очолив Стельмах М.П. 01.09.1996 р. в експлуатацію була введена нова школа потужністю 689 учнів. У школі є комп’ютерний клас, актовий та спортивний зали, майстерні, обладнані кабінети фізики та хімії, добре обладнана їдальня, проведено водопровід.

     Зараз у школі трудяться талановиті і творчі вчителі, вчителі вищої категорії Підбузька С.І., Глинка І.Й., Корч І.М., Стельмах М.П., Шумеляк Л.М., Чапля Г.М., Федьків О.В., Лихтей М.Б., Чапля Т.М., Олійник М.Й., Чабан С.М., Чапля І.І., Мілєва Л.С. У своїй роботі педколектив Нагуєвицької СЗШ І-ІІІ ст. намагається втілювати поради і думки І.Я.Франка. Педагогічна проблема школи відображає особливість виховного простору – місце народження славетного сина України – Івана Франка : «Використання творчої спадщини І.Франка з метою виховання любові до рідного краю , рідної мови на уроках з основ наук та в позакласній роботі».  Розроблено програму з франкознавства. Школа співпрацює з меморіальним музеєм І.Франка в селі Нагуєвичі, з Дрогобицьким університетом.
Проводиться багато різноманітних заходів, присвячених І.Я.Франку.

     Гордістю школи є її випускники, серед них : лауреат Шевченківської премії Галина Пагутяк, депутат районної ради, член опікунської ради школи Чапля М.Ф., начальник МРЕВ Чапля І.Ф., директор Червоноградського гірничого технікуму Сольвар Л.М., художники Микитич Л.М. та Волох М. та багато інших.
Школа в Нагуєвичах …  На ній лежить печать Франкового духу, що вчив трудитися в «поті чола», боротись за волю, честь і людську гідність українця, осягати вершини людських знань.

Пошук
Категорії розділу
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz