Два фестивалі, Франко-фест та Форт.Міссія, вирішили об’єднати свої зусилля.
Розпочне спільну акцію 19-21 липня фестиваль Fort.Misia в околицях села Поповичі, а далі ми запросимо учасників, публіку з фортів та ту, яка захоче долучитися по дорозі, чотири наступні дні мандрувати разом із нами з мистецькими акціями по місцях, що лежатимуть на шляху до Нагуєвичів, щоб 26-28 липня завершити спільну акцію Франко-фестом.Молоді амбітні фестивалі, організовані молодими людьми з якнайширшими культурними інтересами. Обидва фестивалі вже встигли заявити про себе як відкриті і налаштовані на різні культурні сфери та середовища. Обидва стали мультижанровими, об’єднані намаганням працювати з сучасною музикою, театром, літературою, візуальним мистецтвом.Обидва заледве чи можна охарактеризувати як «молодіжні», вони скоріше мислять себе як відкриті території для чогось нового, аніж снобістськи орієнтовані на легко прогнозовані та наперед визначені «смаки» старшої чи (насправді не менш снобістської) публіки молодшої генерації.Мета обидвох фестивалів була і залишається однаковою – популяризація мистецтва і культурне співробітництво. То чому не почати із себе і не зробити щось разом? Щоб однакова мета стала спільною.Зробити разом щось для того, щоб показати потужність української культури, коли митці та організатори здатні об’єднуватися і проводити спільні пошуки нової естетичної якості.Бо що таке культура, як не діалог і не спільна справа, яка робиться на свій страх і ризик, без будь-яких очікуваннь, без наперед прорахованої реакції, справа, яка робиться чесно. Кожне мистецтво – це питання без заготованої відповіді.Час і простір в мистецтві мають власні закони, відмінні від буденних. Кілька просторів може існувати водночас і кілька часів відбуватися в одному місці. Можна бути в кількох місцях водночас. І два доданки цілком можуть становити одиницю; можуть об’єднуватись і не зливатись в одне.Не впевнений, чи хотів би надто застановлятися над питанням, як сам Франко ставився до Першої світової. Багато українців, серед них і Франко, покладали великі надії на Першу велику війну, сподіваючись, що вона запустить механізми становлення і визволення народу. Натомість вона відкрила (але не викликала) століття масакр, 20-те століття. Що тут скажеш?..Великі мрії невіддільні від великих ілюзій. Взаємна ця єдність не раз дивуватиме і згірчуватиме нас – зрештою ще й останніми роками. Чи можуть помилятися мрійники та візіонери? Китайці казали: у великого дерева – велика тінь. Навколо яскравої індивідуальності завжди багато руху, відгуків, розбурханих думок, захоплених і ненависних поглядів, але також і багато пліток, чуток, домислів.Залишається знизати плечима і продовжувати вірити у те, що робиш – в облагороджуючу, очищуючу та гуманізуючу силу мистецтва. У те, що воно може й не здатне, як казав ВістанОден про поезію, нічого змінити, але здатне врятувати.Врешті, що таке форт? Оборонна споруда. У нашому випадку – оборона мистецтва і літератури від їхніх ворогів. Хто скаже, що Нагуєвичі – не форт, який слід захищати, не плацдарм? Хіба Франко, принаймні для галичан, – не наше все?Оновити, відновити, зробити наново, зробити новим. Захищати ми будемо від-роджуючи, даючи нове життя, поглядом новичка ми заново хочемо глянути на те, до чого звикли, на те, що стало загальним місцем, locus communis. Наново побачити Франка, виходячи із вже дуже давньої максими ЕзриПаунда – makeitnew.Це It у сентенції є старим, бо що може бути старшим за це? Колись слова були звільнені від синтаксису, ноти від традиційної гармонії і колір та лінії від перспективи. Драматичні твори стали музичними і музика стала візуальною, і тексти стали скульптурні.Франко врешті повернувся до того, з чого починав і що було найважливішим для нього, тяжко відпрацювавши своє життя, втомлений трудами і днями, щоб випередити свій час творами останніх кількох років життя (що б не говорили про те літературознавці). Тепер ми озираємося назад, щоб поглянути вперед.Юрко Кучерявий
Остаточна програма буде 15 червня на сайті фестивалю Франко. Місія. Чекаємо!
|