ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА НАУКОВО — ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОТЕКА

ВІДДІЛ НАУКОВО — КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ТА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

ФРАНКОВА КРИНИЦЯ

До 155 — річчя від дня народження Івана Франка (27.08.1856 — 1916).

Сценарій.

Укладач: Звольська Н.Г. -

бібліотекар науково — консультативного

та методичного відділу

Львів — 2011

ФРАНКОВА КРИНИЦЯ.

ВЕДУЧИЙ: Дорогі вчителі та учні! Сьогодні ми зібралися у цій залі з нагоди 155-річчя від дня народження Івана Яковича Франка. Він — та людина, якій судилося стати одним з найбільших виразників національного духу українців.

ВЕДУЧА: Іван Франко — автор більше шести тисяч творів різних жанрів — поет, прозаїк, драматург, літературознавець, мовознавець, фольклорист, економіст, політолог, а насамперед будівничий нації — це далеко не повний перелік усього, чого торкнулася його натруджена рука. За кількістю написаного можна відтворити його життя по годинах.

ВЕДУЧИЙ: Постать Франка в попередні десятиліття осмислювали найвидатніші представники гуманітарної науки в Україні та діаспорних наукових центрах (О.Білецький, Є.Кирилюк, Р.Смаль — Стоцький, Ю.Шерех, І.Дорошенко, І.Денисюк).

ВЕДУЧА: За твердженням директора Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка Ярослава Грицака є близько сотні суто франкознавців і декілька сотень тих, хто досліджували у тому числі Франка. Важко знайти україніста ХІХ-ХХ ст., який би щось та й про Франка не писав.

ВЕДУЧИЙ: Франко — це провідник ХІХ ст. Франко — це символ поступу в Галичині. Він майже не знав переписування. Був першим і єдиним у Галичині, хто утримувався з власного пера. Як каже Ярослав Грицак, "Франка можна читати все життя і мало буде”.

ВЕДУЧА: Охопити бодай основне з його творчості намагалися видавці його творів: тридцятитомник харківського "Руху”, поважний двадцятитомник художніх творів, здійснений видавництвом "Книгоспілка” у Нью-Йорку (1956-1962), двадцятитомник художніх творів письменника, що друкувався в Україні в 50-х — 60-х рр. ХХ ст. Не вичерпує всього огрому його праць і 50-томне видання, здійснене у 70-х — 80-х рр. минулого століття. Наукові інституції України мусять думати про нове повне видання його творів, здійснене на основі сучасних вимог.

ВЕДУЧИЙ: На святкування 130-річчя від дня народження Івана Франка до Львова з Парижа приїхав голова департаменту ЮНЕСКО з гуманітарних питань і відкрив симпозіум. Для вісімдесят шостого року це було несподівано. Він заявив, що ніколи не чекав, щоб людина за своє життя могла стільки написати.

"- Уявляєте, коли до нас у секретаріат ЮНЕСКО почали зносити томи Івана Франка, я думав, що їм кінця не буде... Україна може перед усім світом пишатися такою геніальною людиною. Я своє захоплення висловив рядками мого перекладу Франкових "Каменярів” французькою мовою”, - сказав голова департаменту ЮНЕСКО.

ВЕДУЧА: У 1916 році Іван Якович був кандидатом на здобуття Нобелівської премії. Його кандидатуру висунув гімназійний професор м. Відень Йосип Застирець. Та, на жаль, Франка 28 травня 1916 року не стало. А посмертно Нобелівську премію не дають. Нагорода тоді дісталася шведському поетові Вернеру фон Гайденстаму.

ВЕДУЧИЙ: Ця дивовижна Людина пройшла свій життєвий шлях. А був він таким...

1 учень: Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в бойківському селі Нагуєвичі. Про цю подію розповів дуже колоритно Левко Різник у своєму романі — містерії "Самотність пророка”. Ось уривок з нього.

Читець: ... Журиться, ой журиться коваль Яць, сидячи на призьбі в надвечір”ї...Недавно, якраз на Вознесіння, пан Біг забрав до себе Марію (з Тимишиних) (його дружину)... Хоровита була... Діточок не насіяла...

Але чого б то пан Біг мав не пам”ятати про Яця Франка, сли Яць Франко жиє по праведности, нікому кривди не робить... Своїм коштом хрест поставив у пам”ять про знесення панщини, - хотя Франки ніколи панськими підтирачами не були,... придбав до церкви Євангеліє...

Та ось Яцеві здрімалося... Бачить — покійна Марія!

Марія : - Якове...прости мені, грішній, що скривдила тебе: забрала в могилку найліпші твої літа — нічого доброго не лишила... Не журися,... а хутко збирайся, їдь до Ясениці Сільної і сватай Марію з Кульчицьких; ся чесна, робітна, співуча діва народить тобі много діточок, а першого — хлопчика... що наречеш ти його — Іваном! То від Бога! З Божого благословення! Пам”ятай!”

Яць: - Но-но, щось такого?! Але ж Кульчицькі — шляхта! Чи схочуть за мене, мужика, та ще й вдівця?...

Марія: - Родина Кульчицьких таки шляхта, - але зараз не тішиться статками — прийме тя радо...”

Читець: І сповнилося! Сьомого серпня, за тиждень до Спасівки, і взяли шлюб у Ясениці — Сільній. Яків Франко та Марія Кульчицька, - тихо, шляхетно, без весільної галабурди... Шляхтянка Людвіка радо приймала зятя... Вона запросила пошлюбувати молодих свого брата отця Івана Гвоздецького... Марії було лише двадцять, а Якову — п”ятдесят третій рік життя...

Обійстя Яця ожило... Служниці ще ніколи не мали стілько до роботи...

Народилося гарне-прегарне, золотоволосе дитя... Охрестили гідно та нарекли Іваном... "Помазав” хлопчика нагуєвицький панотець Осип Левицький, що попри священство, знаний муж межи ученими русинами,...знавець і тлумач віршів німецьких головачів Гете й Шіллера. (Добрий знак!)

ДЕКЛАМАТОР:

З таємної безодні небуття

Маленьку іскорку, людськую душу

Покликано до земного життя...

Вона летить, мов зірка тая...

В півшляху три богині-Долі

Її стрічають, щоб по волі

Їй на дорогу дать презент.

І мовила одна: "Душе щаслива,

Даю тобі талант яркий..!”

А друга мовила: "Від мене

Прийми багатий скарб чуття...”

Та третя, злобная старуха,

Всміхаючись на ті слова,

На душу своїм духом хуха

І ось що скиглить, мов сова:

"Ай-ай, розщедрились сестриці!

Ось цяцю винайшли яку!..

Чекайте ж, я дарунок їй дам

Такий, що ваші пишні дари

Їй будуть не коштовний крам,

І гірш тяжкої муки й кари.

Іди ж собі, душе, у свою путь, -

Що терням встелена тобі, не розмарином!

А чим тобі на світі буть?

Будь русином і хлопським сином!..

Твоє чуття тобі за пекло стане,

Його топтатимуть усі,

Аж сміття з скарбу зробиться погане,

Аж зависть розростесь, любов зав”яне,

Гірка отрута лишиться в душі.

Бажати будеш правди дуже,

Та з помилки у помилку блукать, -

Ніхто тебе не витягне з калюжі,

Хіба лиш Божа благодать”.

ВЕДУЧА: Цей твір називається "Три долі”. Написав його Іван Франко у 1895 році. Як і у цьому вірші, отримав Франко від однієї богині-Долі яскравий талант, від другої - багатий скарб чуття, а от від третьої - шлях, встелений терням.

ВЕДУЧИЙ: Хоч Іван Франко народився в селі, але не був селянином.

1 учень: По батькові він був сином цехового майстра. Яків Франко підковував коней. Тільки цеховий майстер міг це робити. Франки були не автохтонами, а переселенцями. Іван Франко декілька разів писав про своє німецьке походження, зокрема в листах до Уляни Кравченко (Шнайдер): "В мені і в Вас тече німецька кров”.

2 учень: По мамі Франко був родичем Юрія Кульчицького, що навчив Європу пити каву. Мати Франка належала до сім”ї дрібної (ходачкової) шляхти.

3 учень: Навчався Іван Якович у початковій школі у с. Ясениці — Сільні (1862-63), де жила його бубуся по матері. Потім — у Дрогобицькій німецькій школі василіан (1864-67). Далі — у Дрогобицькій гімназії. В останні роки свого навчання у цьому навчальному закладі він був стипендіатом одного з приватних фондів для матеріальної підтримки вбогих шляхтичів.

4 учень: Під час навчання Франка у Дрогобицькій школі василіан помер у 1865 році його батько, а під час його навчання у Дрогобицькій гімназії померла у 1874 році Франка мати. Франко став напівсиротою у 9 років, а повним сиротою — у 18.

5 учень: У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету. В червні 1877 був заарештований практично за ніщо. Йому на той час був 21 рік. Про цей процес він писав: "Безтолковий процес, котрий упав на мене, як серед вулиці цегла на голову,... хоч у мене не було за душею й тіні того гріха, який мені закидали (ані тайних товаришів, ані соціалізму; я був соціалістом по симпатії, як мужик, але далекий був від розуміння, що таке соціалізм науковий)... Дев”ять місяців, пробутих в тюрмі, були для мене тортурою. Мене трактовано, як звичайного злодія, посадженого між самих злодіїв та волоцюг, котрих бувало в одній камері зо мною по 14-18...”.

6 учень: Відновив навчання Франко у Львівському університеті восени 1880. Згодом навчався у Чернівецькому (1890) та Віденському (1890-93) університетах.

7 учень: У 1892-93 рр. Франко під керівництвом професора В. Ягича написав докторську десертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету. Він — почесний доктор харківського університету (1906).

8 учень: Франко — один із небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома (українською, польською, німецькою) мовами, а перекладав з 14 мов. Літературну діяльність розпочав 1868. Перший твір опублікував 1874.

9 учень: Серед найвідоміших творів — вірші "Каменярі” (1878), "Вічний революціонер” (1880), "Не пора, не пора...” (1880); поема "Мойсей” (1905); повісті "Борислав сміється” (1881), "Захар Беркут” (1883), "Для домашнього вогнища” (1897), "Перехресні стежки” (1900); драма "Украдене щастя” (1893); казка-поема "Лис Микита” (1890).

10 учень: За життя Франка видано декілька збірок його літературних творів — поетичні збірки "З вершин і низин” (1887), "Зів”яле листя”(1896), "Мій Ізмарагд” (1897), "Із днів журби” (1900) та збірки оповідань "Галицькі образки” (1885), "У поті чола” (1890).

1 учень: Франко був редактором і членом редакції журналів "Друг”, "Громадський друг” (1878), "Світ” (1881), "Зоря” (1883-1886), "Правда” (1888), "Товариш” (1888), "Народ” (1890-1895), "громадський голос” (1895), "Житє і слово” (1894-97), "Літературно-науковий вісник” (1898-1907), газет "Рrаса” (1878-81), "Діло” (1883-86) та ін.

2 учень: У 1878-81 рр. Входив до складу редакції першої у Галичині соціалістичної газети "Рrаса”. Вів соціалістичну пропаганду серед робітників Львова, Борислава, Дрогобича та селян Галичини. За це чотири рази заарештовувався і відбував тюремне ув”язнення. Крім того ув”язнення, про яке ми вже говорили, він відбував ще тюремне покарання у березні-червні 1880 у Коломиї і у серпні-жовтні 1890 та у березні 1893 у Львові.

3 учень: Ці ув”язнення перешкоджали його членству у "Просвіті” та НТШ. Його не допустили до кафедри української літератури у Львівському університеті (1895). Ціле десятиріччя (1886-96) змушений працювати у редакціях польських журналів і газет. У той час Франко писав:

ДЕКЛАМАТОР:

Неясна для вас ця легенда

І чудно читати її?

Не личить стара реверенда

На хлопськії плечі мої.

Що ж, пані, ті вірші неясні -

То власная повість моя:

Мої розчаровання власні

І лютая мука-змія.

Колись за невласні провини

Цурались мене і кляли, -

Мов Каїн отой по пустини,

Блудив я по рідній земли.

Докори зносив я і труди

І, хоч їх тягар мя ломив,

Я привидом, з власної груди

Розснованим, душу кормив.

Я з власного серця і крові

Творив собі радісний світ,

Щоб скарб весь своєї любові

У нім помістити як слід.

(28/03.1889)

4 учень: Франко намагався організувати опозиційну політичну силу, яка змогла б модернізувати громадсько-політичне життя Галичини. У 1890 разом з М. Павликом, В. Будзиновським, Є. Левицьким та ін. заснував першу українську політичну партію Русько-українську радикальну партію, став її першим головою (до 1898). Від цієї партії безуспішно висувався кандидатом на виборах в австрійський парламент 1897 та 1898.У 1896 році Франку виповнилося сорок років і він писав:

ДЕКЛАМАТОР:

Недовго жив я ще, лиш сорок літ,

І сил не тратив на пусту мамону.

Невже ж уже минув я свій зеніт

І розпочав спадистий шлях до склону?

5 учень: У 1899 вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії. Це було пов”язано з приїздом у 1894 до Львова Михайла Грушевського. Тільки 1899 завдяки підтримці М.Грушевського Франко став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

6 учень: Активну участь у політичному житті припинив 1904 у зв”язку з великою зайнятістю справами НТШ. Він очолював філологічну секцію та етнографічну комісію НТШ; був редактором багатьох видань товариства. Разом з М. Грушевським та В. Гнатюком редагував "Літературно-науковий вісник”.

7 учень: 1908 різко погіршився стан здоров”я письменника, але він продовжував творчо працювати.У відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України зберігається майже вся рукописна спадщина Івана Франка, унікальна його бібліотека, яка нараховує понад 12 тисяч книг, серед яких 410 стародруків. І у відділі рукописів також є 13-сторінковий рукопис, який називається "Історія моєї хвороби”. Рукою сина Андрія записані зі слів Івана Франка його переживання, галюцинації, болі страшного 1908 року, "найстрашнішого” у його житті, як згадував Іван Франко: "протягом 14-ти днів у марті я не міг сидіти, і коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю” (фонд №3, справа № 185).

ДЕКЛАМАТОР:

...По важкій,

завзятій боротьбі я опинився

побитий, хорий. У тишу, в спокій

я на село із міста схоронився.

Хоч молодий ще, був я у такій

зневірі, світ весь так мені змінився

з рожевого на чорний, що в гіркій

знетямі з бою я відсторонився.

У мене зблідли давні ідеали,

і люди видались таким дрібним,

мізерним кодлом, що для мене стали

чужі й далекі...

8 учень: Восени 1914 солдати російської армії, яка окупцвала Галичину, з подивом розглядали на вулицях Львова дивного чоловіка в темному капелюсі, в чорному пальті, до гудзиків якого були причеплені торбинки з покупками-продуктами, книгами, газетами... Звідки було цим "наїзникам” знати, що цей безпорадний, хворий чоловік є універсальний вчений європейського визнання, доктор філософії Віденського університету, славетний поет-новатор, прозаїк, перекладач, історик, культуролог, літературознавець Іван Франко.

9 учень: У Львові він був самотнім і фізично безпорадним. Найстаршого свого сина Андрія він поховав рік тому. А Тарас та Петро були на фронтах першої світової війни. Старший син Тарас, учитель гімназії, воював в австрійській армії на італійському фронті. Молодший Петро, студент політехніки, пішов добровольцем до Українських Січових Стрільців, а донька Анна напередодні війни виїхала до своєї тітки до Києва. Його дружина Ольга Федорівна Хоружинська переживала гострі напади спадкової душевної хвороби, тому життя, не кажучи про творчу, наукову роботу, в домі було нестерпним.

10 учень: "Не в тім моя мука, що терплю фізично, але в тому більша мука, що стільки часу проминуло, а я не можу докінчити моїх зачатих праць. Скільки в моїй голові набралося тем та важких гадок, а мої гадки не хотять зі мною йти до гробу”, - печалився на схилі земного життя Іван Франко.

1 учень: Не маючи змоги дати самому собі ради, Іван Франко останні місяці свого життя провів у притулку для хворих, заснованому Українськими Січовими Стрільцями. Допомагав йому 16-річний Василь — син його брата Захара.

2 учень: За своє життя Франко пройшов складну світоглядну еволюцію. В останні роки навчання у гімназії був близьким до москвофільства, мав намір писати лише для освіченої публіки, а не для народу.

3 учень: Під впливом публіцистики М. Драгоманова на поч. 1876 перейшов на народовські позиції. Досвід першого арешту (червень 1877) сприяв переходу Франка на соціалістичні позиції.

4 учень: З середини 1890-х усе помітнішим стає негативне ставлення Франка до марксистської ідеології. Він перейшов до повної підтримки ідеї політичної самостійності України (Ю. Бачинський "Ukraina irredenta”.

5 учень: Вершиною ідейно-філософських поглядів Франка, його політичним заповітом стала поема "Мойсей” (1905).

ВЕДУЧИЙ: Євген Сверстюк у своїй поемі "Франко”змалював час, в якому жив Іван Якович, його нелегкий шлях. Пропонуємо вашій увазі уривки з поеми.

(Учні, які читають поему, виходять на сцену по одному і залишаються на ній до кінця поеми, стаючи один біля одного, формуючи коло) Виходить перший учень і розпочинає читати поему.

1 учень:

Світ стояв навколо

нахилений вправо...

Всі так поважно

носили мундир і регалії...

Патентовані патріоти

так твердо любили свій край,

аж хотілося приснути

сміхом в обличчя...

і заволати:

"Ген за бескидом

дощі весняні.

Вони вас змиють,

усе це змиють...”

(На сцену виходить другий учень і стає біля першого, говорячи.)

2 учень:

Він (Франко) завжди знав,

що високо літає.

Тільки тривожила

легкість кроку і юні крила...

Груди розпирав той надмір сил,

що прагне створити інший світ...

(На сцену виходить третій учень, стає біля другого, декламуючи.)

3 учень:

Йому наснився шлях

у гурті велетів,

добровільно прикутих до скелі,

яку їм призначено розбити,

щоб пробитись до світла.

Від них малодушно

відвертались недруги й друзі...

(На сцену виходить четвертий учень, стає біля третього і продовжує.)

4 учень:

І вітер гортав сторінки

розумових експериментів...

І пахло гірким медом

вершин і низин.

Пересичений розум

на гострій грані іскрився гумором,

над вічними проваллями переливався іронією,

і під непомірною вагою життєвої ноші

починав ковзати в дитинність...

(На сцену виходить п’ятий учень, стає біля четвертого і декламує.)

5 учень:

Йому (Франку) повторився давній сон,

але прикований каменяр

вже наче обріс бородою

одвічного незабутнього пророка.

Сіяв слова мудрості і любові,

з вірою у вічність Доброго Зерна,

У всемогутність Бога Правди.

(На сцену виходить шостий учень і замикає коло, говорячи.)

6 учень:

Сіяв на невдячній каменистій рідній ниві...

Коло замкнулось

і крила опустились

біля тих самих джерел,

де колись так буйно виросли...

(На сцену виходять хлопець і дівчина в ролі Івана Франка та Ольги Рошкевич, стають перед замкнутим колом. В руках Франка зів”яле листя.)

Франко (звертається до Ольги Рошкевич):

Кохана!

Я приніс тобі в дар

замість живих троянд

три жмутки зів”ялого листя...

Я сипатиму його юним

на дорогу страждань і обов”язку,

що веде на вершини...

ДЕКЛАМАРОР:

"Мамо-природо!”. Написав Іван Франко.

Мамо-природо!

Хитра ти..!

Вказуєш серцю безмірні про стори,

а життя замикаєш в клітку тісненьку...

Уяву вабиш вічності фантомом,

а даєш нам на страву моменти,,

самі короткі моменти...

Нехай життя — момент

і зложене з моментів,

ми вічність носимо в душі;

нехай життя — борба,

жорстокі, дикі лови,

а в сфері духа є лиш різнородність!

Різні тони, різні фарби,

різні сили і змагання,

мов тисячострунна арфа, -

та всім струнам стрій один.

Кождий тон і кождий відтінь -

се момент один, промінчик,

але в кождому моменті

сяє вічності брильянт.

ВЕДУЧИЙ: На цьому наш захід завершується. Дякуємо за увагу!